***

Командувач арм╕╖ п╕д ранок другого липня тимчасово перен╕с св╕й командний пункт до Ропш╕, але весь день продовжував керувати з╕ свого рухомого КП - штабного автобуса, змонтованого на вантаж╕вц╕.

Командний пункт, де в виритих ╕нженерно-саперним батальйоном укриттях знаходилися штабн╕ автобуси, був по периметру оточений вартовими, що стояли за двадцять метр╕в один в╕д одного. Зовс╕м поряд з закритими маскувальними с╕тками укриттями, куди загнали автомоб╕л╕ штабу, були розкидан╕ гусеницями танк╕в ╕ бронетранспортер╕в окопи, в яких ще вранц╕ сид╕ли рос╕яни.

Кап╕тан Денисенко зупинився перед загнаним в укриття штабним автобусом, змонтованим на повноприводному трьохосному автомоб╕л╕, чекав, поки ад"ютант, який зайшов всередину, допов╕сть про нього. З автобуса вийшов начальник штабу, с╕в у св╕й "луаз" ╕ по╖хав. Мабуть, генерал Даниленко викликав його до себе, аби дати вказ╕вки на завтрашн╕й день...

З того часу, як див╕з╕╖ В╕с╕мнадцято╖ арм╕╖ вийшли до узбережжя, у оф╕цера для доручень турбот т╕льки прибавилося ╕ Юрко на соб╕ спробував, що це таке: "н╕коли вгору глянути".

...Нарешт╕ ад"ютант вийшов з кунга ╕ Денисенко, зайшовши всередину, побачив, що в салон╕, кр╕м командувача, знаходився начальник оперативного в╕дд╕лу ╕ командир танково╖ див╕з╕╖ генерал Бурдейний.

- Товаришу командувач, кап╕тан Денисенко за вашим наказом прибув.

Даниленко п╕дв╕вся, взяв карту, що складена гармошкою лежала край столу, ╕ став розкладати ╖╖. Денисенко допом╕г, п╕д╕йшовши до столу з ╕ншого боку.

- По╖дете в Дв╕ст╕ тридцять четверту. - Сказав командувач. - Спостережний пункт на п"ятнадцяту годину перем╕сився ось сюди. - Генерал показав ол╕вцем на карт╕.

- З див╕з╕╖ ще не пов╕домляли. - Зауважив начальник оперативного в╕дд╕лу.

- В оперативний в╕дд╕л ще не пов╕домляли, а мен╕ Лос╓в зателефонував. Бачиш, куди в╕н зал╕з? Допов╕да╓, що в тилу у рос╕ян чути звуки бою. За н╕ч плану╓ вийти ось сюди. - Даниленко знову показав ол╕вцем на карт╕. - Розрахову╓ на випадок усп╕ху з"╓днатися з союзниками. Естонський корпус вийшов на дванадцяту годину ось на цей руб╕ж. - Пров╕в в пов╕тр╕ л╕н╕ю командувач арм╕╖. - Сус╕ди у Лос╓ва в╕дстали, ╕ праворуч, ╕ л╕воруч, ось бачиш на ск╕льки? Але Анатол╕й ╤ванович допов╕да╓, що за фланги не бо╖ться, буде продовжувати рух. Що буде продовжувати - правильно. А от як у нього фланги забезпечен╕, сво╖ми очима, Юр╕ю Георг╕йовичу, глянь. Першим з"╓днатися з союзниками кожен хоче, тому припускаю, що полковник зайве ризику╓. У цьому випадку наполягай на внесен╕ необх╕дних коректив. Але тактично, полковник ╕ сам грамотний. Задача зрозум╕ла?

- Так точно, зрозум╕ла.

- Питання ╓?

- Коли з"╓днаються, як╕ будуть накази?

- Коли з"╓днаються, кап╕тане, особисто пересв╕дчитися. Пот╕м повертайтеся.

Денисенко зроби крок назад в╕д столу ╕ кинув руки по швам.

- Дозвольте йти?

- Виконуйте, кап╕тане.

...До третього батальйону 700-о механ╕зованого полку Дв╕ст╕ тридцять четверто╖ див╕з╕╖ полковника Лос╓ва кап╕тан Денисенко д╕стався швидше, н╕ж гадав, хоч по дороз╕ довелося обганяти батарею важких 203-м╕л╕метрових гаубиць. З позавчорашнього дня, коли в╕н був у див╕з╕╖, дорогу вже розчистили в╕д загороджень, розм╕нували ╕ встигли розбити гусеницями танк╕в, бронетранспортер╕в, важких артсамоход╕в ╕ тягач╕в, що п╕дтягували до переднього краю артилер╕ю. Тепер, коли рос╕яни з кожним днем все жорстк╕ше економили снаряди, ми зухвало тягли на пряму наводку нав╕ть велик╕ кал╕бри.

Сьогодн╕шн╕й ранок другого липня Дв╕ст╕ тридцять четверта механ╕зована див╕з╕я продовжувала займатися тим же, чим займалася шосту добу, як В╕с╕мнадцята арм╕я вийшла до узбережжя Нарвсько╖ затоки - трощити радянську оборону, ╕нод╕ вриваючись в не╖, а ╕нод╕ вгризаючись, вминаючись ╕ вдавлюючись. Див╕з╕я разом з ╕ншими нашими частинами добивала оточених в Нарв╕-╤вангород╕ рос╕ян. Далеко за спиною чулося гуркотання, що в╕ддалялося на п╕вн╕ч - там опиралися головн╕ сили 11-╖ гвард╕йсько╖ арм╕╖, притиснут╕ до узбережжя, але й тут в ╤вангород╕ у москал╕в лишалися в строю ще десятки тисяч людей.

Вранц╕ п╕сля артп╕дготовки рвонули вперед, то ж вс╕м в див╕з╕╖ здавалося: ось-ось з союзниками з"╓дна╓мося, ╕ в штаб╕ та на КП див╕з╕╖ товклося все корпусне начальство. Рос╕яни билися знав╕сн╕ло, хоча за вс╕ма ознаками були вже на краю загибел╕. Б╕йц╕ на передньому кра╖ в╕дчували це не г╕рше, н╕ж генерали ╕ штабн╕ оф╕цери. Можливо, нав╕ть ╕ краще, бо в╕дчували оп╕р москал╕в на власн╕й шк╕р╕. ╤ в б╕й люди йшли останн╕ми днями розлючен╕, кр╕м всього ╕ншого, ще й цим безглуздим опором кацап╕в. Зл╕сть ╖хня посилювалася, до того ж, ╕ власною втомою.

Командний пункт полку виявився не на тому м╕сц╕, де був всього п╕втори години тому, а перем╕стився ще на триста метр╕в вперед ╕ знаходився в ру╖нах. Командир полку показав на карт╕ останню обстановку. П╕дполковник збирався йти в батальйони: б╕й втягнувся в окра╖ну м╕ста ╕ видно його було погано.

- Вперед вирвався трет╕й батальйон, - показав п╕дполковник на карт╕, - то ж фланги йому потр╕бно забезпечити ╕ стик з сус╕дами, аби не п╕др╕зали. То я в перший йду, а ти, кап╕тане, до Олекси Береста...

Ось вона, перша вулиця ╤вангорода, до яко╖ йшли з двадцять третього червня. ╤ д╕йшли на десяту добу. ╤деш серед руйновищ ╕ згарищ, на кожному кроц╕ натика╓шся на трупи рос╕ян. Б╕льш╕сть без чоб╕т, бос╕, на голих ногах - брудн╕ онуч╕. Це ╖хн╕ похоронн╕ команди складали трупи ╕ зн╕мали взуття для тих, хто ще живим залишався. З таким ставленням кацап╕в до сво╖х мерц╕в кап╕тан стикався ще на Прип"ят╕, коли в розв╕дувальн╕ рейди в тил до москал╕в ходив. Звичайно, його трупами москал╕в не здиву╓ш, хоча тут, в ╤вангород╕, вони на кожному кроц╕, у всякому вигляд╕. Он, ц╕лий штабель - сам╕ рос╕яни складали. Тут, на м╕ськ╕й околиц╕, рештки буд╕вель по вс╕й вулиц╕ ними завален╕...

Як будуть в╕дбудовувати ц╕ ру╖ни, мертвяк╕в кацапських не одну тисячу вивезти доведеться. Хоча, коли вс╕ вони, ц╕ вулиц╕, тепер так╕, то прост╕ше буде м╕сто на новому м╕сц╕ звести.

Скоро побачимо, як╕ вони, вулиц╕ Нарви-╤вангорода. Скоро все побачимо...

...Ми мовчали, а рос╕яни всю н╕ч ╕ початок ранку, то там, то тут стр╕ляли, як нав╕жен╕ - мабуть, нерви зак╕нчилися, а передчуття к╕нця росло. ╤ це радувало, дозволяло думати, що сьогодн╕шн╕й б╕й буде д╕йсно останн╕м ╕ недовгим.

Коли почалася артп╕дготовка, в батальйон прийшов командир див╕з╕ону з самох╕дного артполку приданого Дв╕ст╕ тридцять четверт╕й див╕з╕╖.

- Богу в╕йни! - Труснули його правицю Денисенко ╕ комбат. - Ти що, з самого ранку на вогневих?

- Ночував тут. З вечора роботу з особовим складом проводив.

- В╕дносно чого?

- Щоб надвлучний вогонь дали. - Сказав командир див╕з╕ону. - Все живе мертвим зробили...

- Значить, тво╖ начальники на "руки вгору" не спод╕ваються?

- Не схоже. За н╕ч бо╓комплект знову до повного довели... - Майор-артилерист з досадою махнув рукою. - Хоча вчора, коли про Курочк╕на пов╕домили, думав, що й наш╕ кацапи здадуться...

Артп╕дготовка доб╕гала свого к╕нця. Сьогодн╕ працювала артилер╕я середн╕х кал╕бр╕в, на прям╕й наводц╕: п╕дтягнули ╖╖ за н╕ч скр╕зь, де т╕льки можна, впритул. Того глухого, глибокого струсу земл╕, яке викликають близьк╕ удари великих кал╕бр╕в, не було, однак все навкруги грим╕ло ╕ стукот╕ло, а одна батарея лупила по позиц╕ям москал╕в зовс╕м поряд, здавалося, що над вухом хтось весь час колов з тр╕ском та виляском склян╕ банки об бетонну ст╕нку. В звуках артилер╕йського бою було щось завзяте ╕ дзв╕нке, можливо в╕д того, що сходило сонце ╕ все навколо було в його яскравому пром╕нн╕.

Рештки будинку, де ночували, були всього в двох сотнях метр╕в за спиною. Попереду ж був передн╕й край. В╕н йшов на ц╕й д╕лянц╕ по залишкам крайн╕х будинк╕в прим╕ського селища, в╕дбитого вчора у рос╕ян. Перед ротами лежало близько дев"яноста метр╕в в╕дкритого пустиря, а за цим пустирем тяглася побита снарядами бетонна ст╕нка, невисока, метр╕в зо два. Артилер╕я й зараз продовжувала садити по н╕й.