- Добрий день! Ви l360? - запитала в мене дівчина

- Так - нічого не розуміючи кивнула я

- Це просто чудово! Я дуже давно Вас шукала, бо я дуже хочу - вона перейшла на шепіт - приєднатися до опозиції. Мене звати r110 і я досить талановита програмістка і  знаю як за тиждень розвалити Єдину націю.

- Серьозно?! - втрутився у розмову k -Звичайно ми тебе приймаємо! Ми зараз збираємось назад до Києва? Ти з нами?

- Звичайно! - охоче погодилась r

Тут нарешті приїхав o і ми утрьох залізти до вантажівки.

- Що ж, r, розповідай свій план - з очікуванням поглянула я на дівчину

- Через декілька днів, як ви знаєте, буде свято "народження" Єдиної нації -

почала r - десь о 12 ранку на великому екрані з'явиться наша президент із своєю промовою. Її слухатиме кожен громадянин Єдиної нації. А це означає, що якщо вдасться замість президента показати відео, яке покаже усім у якому пеклі ми живемо, до опозиції підключаться усі громадяни, а це означає, що ми швидко зможемо розвалити нашу державу. Звичайно, я трохи прекрасила і це займе зовсім не тиждень, а скоріше декілька місяців, але результат явно цього вартий...

- Вау! - Я була в шоці - але ж на розробку подібної програми піде дуже багато часу, ти точно встигнеш до свята?

- У мене вже є ця програма - з гордістю сказала дівчина

- Афігеть! - вирвалося у k - ми обидва були в шоці

- r, ти просто геній! Нарешті ми зможемо розвалити це пекло! - я була неймовірно щаслива.

- k, - звернулась я вже до чоловіка - мені неймовірно цікаво чому та дівчина зрадила тебе. Ви ж, здається, так добре спілкувалися...

- Ми не тільки добре спілкувалися, і навіть не дружили, ми любили одне одного і хотіли влаштувати весілля, але...одного разу ми дуже сильно посварилися і не зважаючи на те, що ми потім помирилися, любов вже пройшла, у мене...Я був впевнений, що у неї теж, але згодом виявилося, що вона досі любила мене і коли побачила тебе, захотіла помститися нам обом, тому і допомогла поліції правди нас знайти.

- От паскуда! - я дуже злилася на

колишню k - як так взагалі можна?!

- Ти права, але її теж можна зрозуміти...- зітхнув чоловік.

Глава 11

Через 5 місяці :

- Доброго ранку, люба! - поцілував мене k, тобто Макс, бо тепер у всіх замість номерів - знову імена.

- Доброго ранку! - весело посміхнулась я.

Трохи повалявшись у ліжку я все таки встала. Після сніданка яєчницею ми вирішили піти  прогулятися. На вулиці так гарно! Яскраво світить сонечко зігріва все навколо. Здається, що веселі баранці-хмаринки граючись скачуть по небу. Чоловік обійняв мене за плечі.

- Котику, а ти пам'ятаєш те, що було пару місяців тому? - замислено запитав він

- Звичайно, як таке забути! - жваво одізвалась я - Нам стільки прийшлося пережити! Чого тільки варте 2 твоїх ув'язнення...але це коштувало, того, чого ми врешті решт добилися, чи не так?

- Авжеж, ти права. Ніколи не зможу забути той момент, коли проголосили незалежність нашої України!

- Я впевнена, що тепер не тільки на Україну, але й на нашу сім'ю чекають найкращі часи! - посміхнулась я і поцілувала Макса.