Як прекрасне все те, що Твоє,

  Мені всюди Твій чується голос...

  У серці Божа правиця співає,

  І шепоче в душу як колос, що зріє!

  Це гори вкриті мохом,

  Це хвилі з бурхливою піною.

  Це берег із гарячим піском,

  Це сонце з безмежним всесвітом!

  Тут дівчинка сердито тупнула босою ніжкою і перервала Гулівера, запитавши:

  - А потворні старі, творіння Господа Бога, що теж прекрасні?

  Гулівер знизав плечима і помітив:

  - Якщо існують жителі інших світів та планет, і вони несхожі на нас, то вони теж, напевно, можуть подумати, що ми виродки. Причому, навіть щодо найпрекрасніших дівчат!

  Віконтеса погодилася:

  - З погляду діалектики - це звучить логічно!

  Гулівер з посмішкою заспівав:

  Просвітив Господь Всевишній,

  Як знайти у Христі спокій...

  Відчув, я грішник нижчий,

  Що Господь спаситель мій!

  Дівчинка кивнула і заспівала, скелячи зубки:

  На небесному на престолі,

  Цар Всевишній сидів...

  За своєю великою волею,

  Христос нами керував!

  На хресті розіп'яли Бога,

  Ісус благав Отця...

  Щоб не судив нас суворо,

  Гріх пробачив нам до кінця!

  Милосердя безмежне,

  Син Він послав на смерть...

  Щоб служили йому Богу особисто,

  І не сміли померти!

  І дівчата підморгнула своєму візаві.

  Гулівер зазначив:

  - Та це чудово. Вірші скажемо так - це чудово! Але ти Ісуса Христа своїм Господом та Спасителем визнаєш?

  Дівчинка хихикнула і заспівала:

  Ісус досконалість,

  Ісус досконалість...

  Від посмішки до жесту,

  Вище всяких похвал...

  Ах, яке блаженство,

  Ах, яке блаженство,

  Знати, що Бог досконалість!

  Знати що Бог ідеал!

  Гулівер підтвердив:

  - Це ти добре заспівала, і виразно! У тебе бачу дуже великі здібності.

  Дівчинка із захопленням заспівала:

  На просторах Батьківщини чудової,

  Гартуючись у битві та праці...

  Ми склали радісну пісню,

  Про Всевишнього Бога і вождя...

  Бог Світло - це слава бойова,

  Бог Світло нашої юності політ...

  З піснями борючись і перемагаючи,

  Наш народ за Господом іде!

  Гулівер з усмішкою відповів:

  - Чудово ти співаєш! Просто супер!

  Дівчинка хихикнула і відзначила:

  Нам пісня будувати та жити допомагає,

  Ми з піснею сміливо мчить у похід.

  І той, хто з піснею по життю крокує,

  Той ніколи і ніде не пропаде!

  Діти йшли кам'янистою дорогою. Було боляче збитим ступням хлопця, але він терпів і йшов. А розмова відволікала від страждань.

  Крім того вже те, що в тебе всі зуби свої та юні, вже піднімає настрій. І молодий організм витривалий і здоровий. І все навколо таке яскраве, променисте, свіже сприйняття світу.

  Віконтеса запитала:

  - А чому, наприклад, якщо Христос Бог і в нього вся влада на Землі та на небі, найщасливіший правитель і завойовник усіх часів та народів - це Чингісхан? Який і варвар, і язичник, і дуже жорстокий, і багатоженець!

  Гулівер із розгубленою дитячою посмішкою відповів: