Гулівер узяв і заспівав;

  Немає дрібниць у розкладі пекла,

  Будь-який привід для риса як гачок.

  Якщо благодаті у світі немає Господньої,

  Тобто пекла вир недалекий!

  Адже зло настільки полюбилося світлу,

  Як острівці без компасу добра.

  Хоч героїзму доблесті оспівано -

  На ділі Цар Всесвіту - Сатана!

  Жорстокий у світі цьому процвітає,

  Хто жалості не знає - той король!

  Капкани є під пальмою навіть раю,

  А де добро? Його мізерний нуль!

  Будь-яку віру можна спокусити,

  Будь-яка слава пахне, знай петлею...

  У пісочниці шиплять підступно гади -

  А хочеться світ осяяти мрією!

  Прагнеш до світла, але в темряві витаєш,

  Полювання обдарувати, але порожня кишеня!

  Якщо жити не хочеш жалюгідним папугою,

  Іди на підлість, хитрість та обман!

  Гидко навіть жити під шаром слизу,

  Де без підтримки даху - ні кроку!

  Душею мчить немов сокіл виси,

  Але тіло в болоті, меч блищить ворога!

  Як вийшло, що померкло щастя?

  І чому всюди правити зло?

  Невже Богу не вистачає влади

  Щоб навічно всіх вело добро?

  Адже людина не створена бузувіром,

  Адже в кожному серці є фонтан кохання.

  Ну чому не знають люди заходи,

  А щастя будують лише на крові?!

  Відповіді сам знайти, на жаль, не можеш,

  Так у світі з віку страшно повелося...

  І біси тобі корчать страшно пику,

  І, здається, забув людей Господь!

  Але я не вірю - зло не всемогутнє,

  Тільки треба волю стиснути в кулак!

  Тоді зникне, в пекло порив ведучий,

  І буде між нами мир і лад!

  Отак гарно і з почуттям заспівав Гулівер. І його пісня треба зазначити гарна.

  Орки тим часом добре підсмажили хлопцеві п'яти, але так нічого й не досягли.

  На жаль, це колосальна проблема.

  Після чого почали мучити дівчинку. Її спочатку прив'язали до цапів, і завдавали ударів по босих п'ятах пялкою.

  Дівчинка репетувала від моторошного болю, стогнала, крутилася, але все одно не давала корисної інформації.

  Катування злегка затягнулося... Бачачи, що палиці не діють, орки пустили в хід вогонь і знову запахло паленим.

  Та це погані нелюди та кати.

  А Гулівер тим часом узяв і заспівав, знову гарну пісеньку;

  Моя уява вразила,

  Все стало яскравим, немов у Жовтні!

  А злому бісові сунемо в боки вила,

  І буде так чудово на Землі!

  Такі зірки в нашій світобудові

  Одні рубіни, а іншим алмаз!

  Ми збираємо з безбожних данини -

  Удар як молот і не в брову, а в око!

  Вітрини магазину, де квазари,

  Виблискує променистий іподром!

  У душі моєї зяючі рани -

  Начебто в ній пройшов великий погром!

  Зав'ють немов локони комети,