Прозові твори

Вже в перших своїх творах Нечуй-Левицький сміливо поширює тематичні обрії української прози, малює оригінальні образи людей з народу. Майстерне відображення етнографічної сторони життя українського селянства поєднується з пильною увагою письменника до складних соціальних взаємин. В повісті «Дві московки» (1868) Нечуй-Левицький пише про нещасливу долю селянської жінки — «московки». Ця тема вже була з великою майстерністю розроблена в українській поезії (Шевченко) і в прозі (Квітка, Марко Вовчок). Але письменник більш докладно й конкретно вимальовує і соціальний типаж, і обставини. Центральні постаті твору молодого письменника — Ганна і Марина — це контрастні індивідуальності, натури різного темпераменту, різного підходу до життя. Та обох їх спіткає важка доля: розлука з коханим, злидні, смерть.