Литмир - Электронная Библиотека

poste-restante (англ.) – до запитання.

Льюпіно Лейн (англ. Lupino Lane) (1892-1959), англійський актор і керівник театру, член знаменитої родини Льюпіно.

п'єси О'Нейла «Кохання під в'язами»… Юджин О'Ніл (англ. Eugene Gladstone O'Neill) (1888-1953) — американський драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1936 рік. У його п’єсі «Кохання під в’язами» йдеться зокрема про подружню зраду, секс парубка зі своєю мачухою, та вбивство нею немовляти, народженого від цього зв’язку.

Джордж Фокс (англ. George Fox) (1624-1691) — англійський ремісник, релігійний дисидент, містик, засновник Релігійної громади Друзів, яке також відоме як квакери.

Тит Лівій (лат. Titus Livius) (59 до н.е., — 17 рік н.е.) — давньоримський історик, автор «Історії від заснування міста» (Ab urbe condita), що збереглася частково.

Ґілберт-Кіт Честертон (англ. Gilbert Keith Chesterton) (1874-1936) — англійський письменник, християнський мислитель і журналіст кінця XIX — початку ХХ ст. Автор поезій та п’єс, біографій, апологетичних християнських творів, художньої прози, зокрема у жанрах фантастики та детективу (серія детективних оповідань про отця Брауна), літературний та мистецький критик.

Едґар Аллан По (англ. Edgar Allan Poe) (1809-1849) — видатний американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, з когорти «батьків-основоположників» американської літератури. Один із іноземних авторів, твори котрих Майк Йогансен перекладав українською.

«В моїй уяві… непереможний одчай» — Цитата з новели «Людина юрби». Нарис Йогансена «Таймс», що закінчується цією цитатою з Едґара По, було опубліковано у листопадовому номері «Універсального журналу» за 1928 рік, а перед тим, у тому ж 1928-му у Харкові видавництвом «ДВУ» («Державним Видавництвом України») була видана книга «Едґар По. Вибрані твори» у перекладах Майка Йогансена та Бориса Ткаченка, з передмовою Йогансена. До збірки увійшли такі новели Едґара По: у перекладах Майка Йогансена – «Золотий жук», «Повість Скелястих гір», «Людина юрби», «Падіння дому Ашерів», «Мовчання – баснь», «Ти єси!»; у перекладах Бориса Ткаченка – «Факти у справі містера Волдемара», «Знайдений у пляшці манускрипт», «Чорний кіт», «Яма та маятник», «Бочка Амонтільядо», «Овальний портрет», «Побачення», «Викажчик – серце», «Береніка», «Метценґерштайн», «Дідько на дзвіниці», «Убийство на вулиці Морґ», «Викрадений лист». Того ж 1928 року Майк Йогансен переклав українською вірша Едґара По «Дім привидів».

Тан

«Тан» (фр. “Le Temps” – «Час») була щоденною газетою економічної, політичної та інтелектуальної еліти Франції, яка дотримувалася помірних політичних поглядів. Її зміст, репутація за кордоном і здатність визначати політичний курс робили її найвпливовішою газетою країни. Це була газета еліти, газета для еліти, з її престижем не могло зрівнятися жодне видання Франції. Історія видання та цікава, і повчальна. Саме ця газета, яка виконувала функцію інформаційного органу французької еліти в кінці ХІХ – початку ХХ ст., була з усією строгістю засуджена цієї ж елітою після Другої світової війни і не отримала дозволу на подальше видання. Щоденна газета «Тан» була заснована протестантом з Ельзасу Огюстом Неффтцером. Перший номер «Тан» 3 з’явився 24 квітня 1861 року і був датований 25 квітня: так за традицією надходили всі паризькі щоденні видання, що виходили в другій половині дня – адже в провінцію вони доходили тільки наступного дня. Програма цієї газети може бути охарактеризована одним словом – свобода. «Тан» виступала не тільки за свободу преси, але і за свободу в більш широкому сенсі слова: політичні свободи, демократичні реформи, свободу віросповідань, свободу економічної діяльності та підприємництва. Тут, проте, важливо мати на увазі, що демократизація, за яку виступала «Тан», мала, за висловом одного з її співробітників, аристократичний характер. Вона не була газетою для широких народних мас.

quelle horreur (фр.) — як жахливо.

«Южный край» — газета, що видавалася російською мовою в Харкові з 1 грудня 1880 року до 1918 року. У 1912-1917 рр. газета виходила двічі на день — ранковим і вечірнім випусками. У 1899-1917 рр. окремі числа виходили з «Ілюстрованим додатком». «Южный край» був однією з найбільших провінційних газет у Російській імперії. Наприкінці 1890-х років його наклад становив від 2 до 5 тисяч примірників, після революції 1905-1907 років — від 12 до 40 тисяч на день. За своїм напрямом «Южный край» прилягав до «Московских ведомостей» і протистояв більш офіційній і теж великій газеті «Харьковские губернские ведомости». На початку XX століття газета не піддавалася попередній цензурі, щодня виходила на 6-8 сторінках, а в неділю — на 12 сторінках. Половину і більше обсягу в ній обіймали реклама та оголошення. Ціна становила 3 копійки. З газетою співпрацювали письменники та діячі культури: Юрій Говоруха-Отрок, Михайло Арцибашев, Аркадій Аверченко, Григорій Данилевський, Гліб Успенський, Володимир Немирович-Данченко, Микола Бекетов...

“Bulletin du Jour” (фр.) — «Щоденний бюлетень».

… ресторану «Буфф» і «Вілли Жаткіна». — «Вілла Жаткіна» — Малий театр у Харкові, що з 1902 по 1941 рік знаходився на Харківській набережній (був зруйнований під час Другої світової війни). «Віллою Жаткіна» називався тому, що з 1909 по 1915 рік його власником був купець В.В. Жаткін. Йому ж належав і ресторан «Буфф».

Альбер Тібоде (фр. Albert Thibaudet) (1874-1936) — французький письменник і літературний критик. Історик, географ і філософ за освітою, був одним з найавторитетніших французьких критиків у період між двома світовими війнами.

Едмон Ґондіне (фр. Edmond Gondinet) (1828-1888) — французький драматург і лібретист.

Анрі де Реньє (1864-1936), Еміль Золя (1840-1902), Ґонкур (Едмон, 1822-1896, або Жюль, 1830-1870) — французькі письменники; Поль Ґарсін (1894-1954) — журналіст та редактор французьких журналів.

Empire Britannique (фр.) — Британська імперія.

Le sous-marin “L 55” (фр.) — Підводний човен «L 55»

L'attentat de Liege (фр.) — Напад в Льєжі.

L'assassinat du general Obregon (фр.) — Вбивство генерала Обреґона.

Альваро Обреґон Салідо (ісп. Alvaro Obregon Salido) (1880-1928) — мексиканський військовий і політичний діяч, учасник Мексиканської революції, президент Мексики з 1 грудня 1920 по 30 листопада 1924. У 1928 Обреґон знову взяв участь у виборах президента і виграв їх, але незабаром після прибуття в Мехіко, ще не встигнувши вступити на посаду, був убитий у ресторані студентом-католиком Хосе до Леоном Торалєм, який був прихильником повстанців-крістерос і противником антиклерикальної політики Обреґона і його наступника президента Кальеса.

ex officio (фр.) – за посадою.

Le Petit Parisien — французька щоденна газета, що видавалася з 15 жовтня 1876 по 17 серпня 1944 року і була однією з головних газет Третьої республіки.

“Revue de la Presse” (фр.) — «Огляд преси».

tenir (фр.) – тримати.

12
{"b":"565230","o":1}