Чорноморці з розумінням безшумно заплескали в долоні. Гуляйпольский дав рукою відмашку, і оркестр знову вибухнув тушем.

«Головний зустрічальник» люб'язно поселив іміджмейкера з асистентом у кращому номері готелю «Черноморье». Після сніданку в ресторані «Черноморец» він – Гуляй-польский – одразу ж запросив політтехнологів та зіркового ведучого Рейтинг-шоу на перегляд знятого за його власним сценарієм і щойно змонтованого відеоролика. Для презентації «в чотири пари очей», як з'ясувалося, було спеціально облапітовано один із кращих барів міста «Черное море». Автору не терпілося почути схвальну думку авторитетів про свій геніальний – як він, зрозуміло, вважав, – агітаційний кліп.

Щойно офіціант, розливши по стопочках коньяк, вийшов геть – автор увімкнув відео. На екрані з'явилися хрестоматійні кадри розстрілу на Потьомкінських сходах із фільму Ейзенштейна. Солдати крокували сходами вниз і стріляли, люди, охоплені панікою, бігли попереду, дитячий візок котився східцями… Раптом на сходах бозна-звідки з'явився товстий червонопикий пан у фраці, оперезаний кулеметними стрічками. Однією рукою він зупинив візок і почав його гойдати, намагаючись заколисати налякану дитину, а другою з кулемета, як Рембо в американському бойовику, почав розстрілювати стрій карателів. Зображення зупинилося на стоп-кадрі, і на екран виповз титр, дубльований голосом а-ля Левітан:

«Тільки Боря Горовіц захистить чорноморців від беззаконня влади!»

Екран згас.

Нестор Євграфович, зверхньо посміхаючись, запитав сяючого автора:

– Нуте-с, господин Гуляйпольский, и это – все?

Підвальський, з підробним співчуттям, буцім-то допомагаючи йому, перепитав:

– Действительно, Семен Борисович, может быть, у вас есть еще что-нибудь?

– Ну… по этому кандидату пока все… Есть еще по его конкуренту… – збентежений незрозумілою реакцією фахівців від політики, розгублено пробелькотів Гуляйпольський.

Іміджмейкер звівся на ноги і обурено вигукнув:

– Как!!? Вы работаете одновременно на двух кандидатов в мэры?! Это неслыханно!!

Шоумен, підігруючи політтехнологу, вдав, що теж неабияк розчарований:

– Что ж вы так, Семен Борисович! Мне просто неудобно перед нашими гостями…

Головний зустрічальник, опинившись під перехресною критикою визнаних авторитетів, швидко здався і, мабуть, вирішив, що найкраще – покаятись. Втім його каяття більше скидалося на виправдання:

– Да, господа, вы, конечно можете… вы имеете полное право сказать: Семен Борисович Гуляйпольский подлец и мерзавец! Но что мне делать – у нас город маленький, все друг друга знают. Только выборы – все ко мне, и это только потому, что я вырос в одном дворе с самим Глебом Павловским!

– С Глебушкой? – зверхньо посміхаючись, уточнив іміджмейкер і киваючи головою, додав: – Талантливый мальчик, мой любимый ученик! Ну ладно, показывайте ролик конкурента! – поблажливо сказав він Гуляйпольському. Той клацнув пультом і увімкнув наступний ролик.

На екрані знову з'явилися ті ж самі кадри розстрілу на Потьомкінських сходах з фільму Эйзенштейна. Солдати крокували сходами вниз і стріляли, люди, охоплені панікою, бігли попереду, дитячий візок котився східцями… Раптом на сходах знову ж таки бозна-звідки з'явився товстий червонопикий офіцер, оперезаний кулеметними стрічками. Він однією рукою зупинив візок і почав його гойдати, а другою – шаблею дав відмапіку солдатам біля гармати. Пролунав залп. Зображення застигло на стоп-кадрі. Офіцер перетворився у статую солдата в Трептов-парку. На екран виповз титр, дубльований «голосом Левітана»:

«Тільки Гоша Боровіц захистить чорноморців від організованої злочинності!»

Екран згас.

Присутні завмерли в очікуванні вироку іміджмейкера, і той не забарився його оприлюднити:

– Гм-гм… Семен Борисович, а вам не кажется, что в этих клипах – перебор по стереотипам?…

– Конечно! – радісно погодився автор і вів далі: – Они же и заказывали стереотипы! Наш нынешний мэр Боровиц свято верит, что расклейка листовок конкурентов и митинги оппозиции финансируются организованной преступностью! А бывший мэр Горовиц убежден, что прорыв канализации в его квартире и двойка дочке по химии – произвол властей!!

Ведучий рейтинг-шоу по-вчительськи поплескав Гуляйпольского по плечу і заспокійливо сказав:

– Ну ладно, Семен Борисович, приглашайте ваших кандидатов!

– Как?! Обоих?! – здивувався старший зустрічальник.

– Конечно, обоих. Только, разумеется, по очереди, – авторитетно розтлумачив Нестор Євграфович.

– Но вы же сами, только что… – розгублено почав було Семен Борисович, але його безцеремонно перебив Підвальський:

– Семен Борисович, разрешите рассказать вам один анекдот. Сказала как-то крыса хомячку: «Вот ты, хомяк, такой же грызун, как и я – лапы, хвост, шерсть, зубы… А вреда от тебя, может, даже и больше. Так скажи, хомяк, почему тебя все любят, а меня ненавидят, капканы ставят, ядами травят?» И ответил тогда мудрый хомячок: «Надо правильно имиджмейкеров выбирать!»

Гуляйпольський невпевнено хихикнув:

– Смешно. Но причем здесь черноморские мэры? – запитав він.

Нестор Євграфович вмостився зручніше і поважно розтлумачив:

– Семен Борисович, мы же с вами не

хотим, чтобы в Мишином рейтинг-шоу на глазах у миллионов телезрителей сцепились две злобные крысы! Так что потрудитесь назначить встречи обоим нашим милым хомячкам, – діловито завершив він.

Гуляйпольського роздирали вагання:

– Но, господа!…

Шоумен знову поклав йому на плече руку і переконливо мовив:

– Сема, десять процентов – ваши. Гуляйпольський миттєво осягнув, про що йдеться, – 10 відсотків його вочевидь цілком влаштовували, оскільки він одразу ж повеселішав і заговорив швидко і приязно:

– Господа! Я только хотел сказать, что Боря и Гоша будут просто счастливы получить консультацию у таких выдающихся мастеров, как вы! Да, а еще с вами очень хотела познакомиться моя мамочка… – раптом чомусь пригадав він.

Семенові Гуляйпольському дуже імпонувало знайомство та співпраця зі славетними політтехнологами. Намагаючись зблизитися з ними якомога більше, він запросив їх ознайомитися з Чорноморськом з оглядового майданчика, який було облаштовано за його вказівкою на даху одного з високих будинків у центрі міста. Згодом він запропонував саме звідси спостерігати за рейтинг-шоу Підвальського, яке невдовзі мало початися біля пам'ятника баронові Рішару. Передбачливий Гуляйпольський зателефонував своєму другові – начальнику міського відділу зв'язку – і за півгодини зв'язківці налаштували політ-технологам прямий зв'язок із ведучим Рейтинг-шоу. Звісно ж, подбав він і про біноклі для себе та гостей, на випадок, якщо хтось забажає докладніше роздивитися передвиборне дійство. Однак Нестор Євграфович з Підвальським від походу на дах відмовилися. Втім, вони пообіцяли приєднатися згодом, пославшись на те, що мусять завершити останній варіант сценарію шоу, а ще – очікуються термінові дзвінки з Києва та Москви. Тож Семенові Борисовичу наразі довелося задовольнитися суто товариством іміджмейкерового асистента. Вони сиділи за літнім столиком і жваво спілкувалися. Майже порожня пляшка вірменського коньяку дещо виправдовувала доволі збуджену поведінку Гуляйпольського. Розмахуючи бокалом, він проникливо говорив Артурчикові:

– Артурчик! Вы знаєте, как я уважаю Нестора Евграфовича и Михаила Саркисовича! Но все-таки я немного беспокоюсь. Скажу вам, как родному: у нас в городе такая сложная социальная ситуация, такое пестрое народонаселение…

Асистент розв'язно заспокоїв співрозмовника:

– Да не беспокойтесь вы так! Мы с Нестором Евграфовичем повидали всякое народонаселение. Вот взять того же Горовица. Фамилия какая-то подозрительная… В каждый почтовый ящик бросаем листовку, в которой предупреждаем избирателей: «Люди! Будьте бдительны! Берегитесь агентов всемирного масонства!» И что, мол, у мосье Горовица и мама, и бабушка, и прабабушка – все как одна были чистокровные… ну, как бы это помягче… сионистки!