Видовище настільки жахливе, що повністю відволікало від мерехтливих світла факелів в прикритих ставнях шинку – єдиному вцілілому будинку помираючого поселення.

Хоча, судячи по розносившимся з нього грубому сміху та жіночим благанням, життя скоро покине і його.

З останніми променями сонця із заходу з‘явився вершник. Привид в рудому спалаху помираючого дня лише на мить зʼявився і тут же зник під покровом вступаючої у свої права ночі, щоб знову матеріалізуватись в яскравому світлі догоряючих залишків особняку Кодинцева.

Його появу супроводжував громоподібний тріск, з яким завалились колони веранди, а за ними і весь другий поверх. Стовб вогню та диму піднявся до самих небес, освітивши зловісну посмішку вершника. «Бачу, моя коллекція сьогодні сильно поповниться,» – з цими словами доторкнувся до звисавшого з плеча мішку і направив коня вглиб села – туди, звідки роздавалися крики.

"Давай же, сама ж цього хочеш!» —важко дихаючи, старий татарин намагався розсунити вкриті синцями ноги. Тяжкою лапищею утискав її голову солому поки дівчачі пальці залишали дрібні криваві мітки на жирному розчервонілому обличчі. Але ґвалтівник від цього розпалювався тільки сильніше. Кисле дихання роздуло довге каштанове волосся, слина капала на мертвенно-білі щоки, змішуючись зі сльозами, а волохата смаглява лапища придавила голову так, ніби намагалася розчавити череп.

З диким риком він розвів притиснуті до землі ноги. Різкий рух вперед, потім назад. Несамовитий хрип. Тонкі цівки крові розтікаються по землі.

Дівчина відчувала, як останні сили і гірше за те – воля до боротьби – покидають її. І наче єдиний відомий спосіб врятувати хоч щось – той, до якого вдавалася нещасна мати.

"Отче… (будь ласка, за що мені це) … небесах! Нехай святиться ім'я (нехай я просто помру)… Нехай прибуде… твоя…"

– Що ти там бурмочеш? Дивись на мене…

Товсті величезні пальці натиснули їй на віки, силоміць розімкнувши їх. І ось вона тут, віч-на-віч зі своїм кошмаром. Величезне засмагле рило дихало жаром смерті в обличчя і все, чого вона жадала, щоб це припинилося. Померти, забути і зустрітися з матір'ю, батьком, сестрами та братом в іншому, кращому світі.

"Хліб наш насущний дай нам сьогодні; І пробач нам… , як і ми…"

– Досить бурмотіти, я сказав!

Тяжка лапа з ще більшою силою придавила їй рота, ніби намагаючись вдавити всі зуби у горло.

" І пробач …, як і ми прощаємо … (Пробачити? ПРОБАЧИТИ? ТАК КРАЩЕ В ПЕКЛО – хоч до чорта, хоч до самого диявола піду, ТІЛЬКИ Б ОТРИМАТИ МОЖЛИВІСТЬ ВІДПРАВИТИ ЙОГО – і всіх їх першими!)

З останніх сил вона прикусила придавлюючу її руку. Рот наповнився металевим смаком крові. Турок взвив і відсахнувся назад.

Але дівчина не планувала тікати, ні – з усіх залишків сил вона встромила пальці в очі монстру, що нависав над нею.

По хліву рознісся рев покаліченої тварин. Одним ударом солдат відкинув її до самої стінки. Голову накрило хвиля теплого забуття і дівчина встигла лише подумати, що зараз все закінчиться. Серце сповнилося полегшенням людини, зробившої все, що було в її силах. Краще вже померти в бою.

Стук, короткочасний булькаючий хрип і тиша. Тільки потріскування садиби, що догоряє недалеко.

І тут усе припинилося. Ні болю, ні тяжкої тяжкості величезного тіла, ні кислого смороду чужого дихання. Нічого.

Вона не знала скільки часу пройшло, коли знову розплющила очі.

Труп татарина з перерізаним горлом. Над ним – чоловік у червоному. Довгий кафтан, сорочка, заправлена в криваво-червоні шаровари. Чи то від крові вбитого, чи то природний колір вбрання. На голові – шапка того ж кольору. У світлі факела, що висить біля стіни, усміхнене обличчя набувало спільного з одягом відтінку.

Схилившись над убитим, незнайомець схопив того за волосся. Поміж чорних кадрів мерця блиснув гострий ніж. Тут усмішка на обличчі чоловіка здригнулася.

– То ти все ще жива? – здивування у голосі звучала недоречно, ніби його власникові давно вже цьому розучився. – Боролася із мужністю справжнього козака, вражає. Тільки все одно здалася. Чому не спробувала втекти?

Текст предоставлен ООО «Литрес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на Литрес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.