Литмир - Электронная Библиотека

Але треба розпочати з чогось помірного, легкого, вирішила вона.

– Якщо це Замок-на-Хаосі, – промовила вона, – де ж тоді сам Хаос? Я не бачу там нічого, окрім скупчення скель. І того червоного сяйва на обрії.

Мія з розпущеним по плечах чорним волоссям (ані завитка в цих шовковистих, прямих пасмах, зовсім не таких, як у Сюзанни) показала рукою по той бік внутрішнього провалля, що лежало під ними, в напрямку дальньої стіни, де височіли вежі і галерея продовжувала свій дуговий біг.

– Це цитадель, – сказала вона. – За нею – містечко Федік, тепер порожнє, всі загинули від Червоної Смерті тисячу років тому, а може, й більше. За ним…

– Червона Смерть? – перепитала Сюзанна спантеличено (вона злякалася, дивуючись сама собі). – Червона Смерть, як в Едгара По? Як у його оповіданні? А чом би й ні? Хіба вони вже не забрідали – щоб потім вибиратися звідти – в Країну Оз Френка Баума? Що наступного разу? Білий Кролик і Червона Королева?

– Мені того не знати, панночко. Єдине, що я можу тобі повідати, це те, що за порожнім містечком є зовнішня стіна, а поза зовнішньою стіною є велика тріщина в землі, заповнена монстрами, котрі морочаться, злягаються, плодяться і плекають наміри видертися звідти. Колись над тим місцем пролягав міст, але він давно завалився. «У часи предковічні», – як то говориться. Вони там такі жахливі, що звичайний чоловік або жінка від одного погляду на них глузд втратять.

Вона обдарувала Сюзанну власним поглядом. Безперечно, глузливим.

– Але для стрільця вони ніщо. Для такої, як ти, вони ніщо.

– Навіщо ти з мене глузуєш? – спитала Сюзанна тихо.

Мія поглянула здивовано, а тоді всміхнулася.

– Хіба це була моя ідея, припертися сюди? Стирчати тут на собачому холоді в той час, як Око Короля паскудить обрій і плямує своїм брудним світлом навіть сам місяць? Аж ніяк, пані! Це твоя ідея, тож нічого тобі на мене тут клепати своїм язиком!

Сюзанна могла б відповісти, що, перш за все, не їй належала ідея понести дитину від демона, але зараз був найгірший момент для сварки в стилі «це ти винна, бо ти винна завжди».

– Я не клепаю, – сказала Сюзанна. – Просто питаю.

Мія відмахнулася різким жестом, немов кажучи: «Не розмінюйся на дріб’язок», – і відвернула лице від Сюзанни. Буркнула собі під ніс:

– Може, в мене нема диплома Моргаузу33 і взагалі освіти немає. Але в будь-якому випадку – ти мене слухаєш? – свого малюка я виношу. Хай би там як не випали карти. Виношу і вигодую!

Сюзанна раптом багато чого зрозуміла. Мія глузувала, бо сама була налякана.

Окрім власного знання багатьох речей, великою мірою вона була Сюзанною.

Та ж фраза «Може, в мене нема диплома Моргаузу і взагалі освіти немає» – це з «Невидимки» Ралфа Еллісона34. Вселившись у Сюзанну, Мія отримала щонайменше дві особистості за ціною однієї. Врешті-решт, це ж саме Мія витягла з забуття (чи з глибокої сплячки) Детту, а саме Детта полюбляла цю фразу, яка демонструвала нутряне презирство й недовіру негрів до того, що іноді називалося «післявоєнною покращеною освітою для негрів». «Може, нема диплома Моргаузу і взагалі освіти не маю» означає: я знаю те, що знаю, слухами земля повниться, добрі люди розповіли, телеграф джунглів передав депешу…

Сюзанна врешті наважилася.

– Міє, а від кого твій малюк? Ти знаєш ім’я того демона, котрого можна вважати його батьком?

Мія усміхнулася. Сюзанні не сподобалася її усмішка, забагато в ній було від Детти, надто багато зухвалості, глузливої зарозумілості.

– Атож, панночко, я знаю. І ти таки вгадала. Це саме демон окульбачив тебе ним, вельми могутній демон, правду кажучи. Людиноподібний демон! Так і мусило трапитись, бо справжні демони – тобі варто про це знати – оті, покинуті на берегах світів, які обертаються навкруг Вежі відтоді, як занепав Прим, ті демони безплідні. І не без поважної причини.

– А як же тоді…

– Батько мого малюка – твій дін, – перебила її Мія. – Атож, його батько – Роланд з Ґілеаду. Нарешті з’явиться онучок у Стівена Дескейна, хоча йому самому, давно зогнилому в могилі, цього вже ніколи не взнати.

Сюзанна вирячилась на неї, геть забувши про холодний вітер, що віяв з пустки Дискордії.

– Роланд?.. Не може цього бути! Він був поряд зі мною, коли демон перебував усередині мене, він якраз витягував Джейка з маєтку в Датч-Гіл, і злягання – це останнє, що могло йому тоді спасти на думку… – Вона здригнулася, згадавши дитину, яку бачила в Доґані. Її очі. Ті її сині очі вбивці. – Ні. Ні, я не можу в це повірити.

– Однак його батько – Роланд, – наголосила Мія. – І коли малюк прийде у світ, я назву його ім’ям із твоєї пам’яті, Сюзанно з Нью-Йорка, тим ім’ям, яке ти запам’ятала в ті часи, коли вивчала замкові подвір’я, всякі мерлони, требушети та барбакани. А чом би й ні? Ім’я гарне, підходяще.

«Вступ до середньовічної історії» професора Мюрі35, ось про що вона каже.

– Я назву його Мордред36, – промовила вона. – Ростиме він швидко, швидше за людину, оскільки натуру має демонську. Він виросте сильним, мій любий хлопчик. Моє уособлення всіх будь-коли сущих стрільців. І отже, як і той Мордред з твоєї казки, він замордує свого батька.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

вернуться

33

Моргауз – суто негритянський чоловічий коледж, заснований 1867 р. в Атланті, штат Джорджія, тепер там має право навчатися людина будь-якої статі і кольору шкіри; окрім високого рівня освіти, коледж відзначається суворими правилами поведінки викладачів і студентів.

вернуться

34

Ралф Волдо Еллісон (1914—1994) – афроамериканський письменник, 1953 р. отримав Національну літературну премію за роман «Людина-невидимка».

вернуться

35

Гілберт Мюрі (1866—1957) – британський історик, один з найбільших світових знавців культури античності та середньовіччя.

вернуться

36

Мордред – персонаж легенд про лицарів Круглого столу, син короля Артура, котрий намагається вбити свого батька.

24
{"b":"229451","o":1}