У положенні стоячи є варіанти практики в будь-якій традиції, і я вже відтворила їх вище в найзагальніших рисах. У даосизмі це «стовп» як основа всіх динамічних практик (тайцзи, багуа, синьі) і медитативна практика сама по собі. Китайці люблять притчу про те, як один учень замість того, щоб займатися бойовими мистецтвами зі всіма разом, стояв у кутку в «стовпі», а всі над ним підсміювалися. Рік стояв, десять років стояв – і ось прийшов час майстрові залишати тіло і призначати наступника. Він поставив умовою, що потрібний такий наступник, який надійно «вкорінений», бо настоятель монастиря має бути стійкий, і вирішив перевірити всіх учнів на ступінь їх осьової центрації. Легко розкидавши всіх молодих міцних воїнів, майстер не зміг ані на крок зрушити з місця учня, що стояв у «стовпі», і призначив його наступником. Цю історію розповідають по-різному, але суть одна: базова практика дає основу для всіх практик. В принципі, її самої більш ніж достатньо, якщо вона виконується не зовні, а з опрацюванням всіх внутрішніх принципів. Коли йдеться про вісь, звичайно, стояча практика складає основу основ. У положенні сидячи вимога до прямого хребта є в будь-якій системі медитації, тоді як положення ніг сповна може варіюватися. Проте класичні медитативні асани дають не лише запечатування тіла знизу, запобігаючи витокам енергії та перекриваючи напрям потоків униз, тим самим перенаправляючи скупчену енергію вгору. Вони також складають трикутну підставу «піраміди», при вибудовуванні якої «вісь» вписана у найбільш стійку конструкцію, і її утримання стає чи не автоматичним. Ось чому лотос визнаний ідеальною позою однаково йогами та даосами. При енергетичній роботі особлива увага приділяється коректному підходу до хребта, бо вісь має бути такою, що якісно діє. Проте, всі положення на колінах теж прийнятні, так що сюди відноситься не лише медитативна практика, але і багато видів молитовних ритуалів. Буддійські уклони виходять від осі: у тхераваді ви сидите на колінах, а у ваджраяні ви стоїте. Але у будь-якому випадку ви відбудовуєте вісь, а з цього положення здійснюєте уклони і знову повертаєтеся до осьового положення. Ми ще повернемося до цього у зв'язку з налаштуванням ритму, оскільки тут додається рух, так само, як і в динамічних даоських медітаціях.

У положеннях лежачи вісь теж можна відбудовувати, проте це най-»інськи» стани, тоді як для духовної практики потрібна саме вертикальна вісь. Вони рекомендуються для жінок, бо у них переважає горизонтальна орієнтація всієї енергетичної структури. Чоловікам вони можуть бути корисні для зміцнення основи, і для всіх личать у стані крайньої втоми. У хатха-йозі будь-яка практика завершується Шавасаною: розслаблення в положенні лежачи на спині з розведеними руками і ногами в сторони від центральної осі прямого хребта. У йога-нідрі положення Шавасани служить позою для глибокої медитації, де все тіло опрацьовується увагою симетрично відносно осі. А в даосизмі додається динамічне опрацювання: згинаючи одночасно руки і ноги, але не відриваючи їх від поверхні, стуліть стопи нижче за промежину і долоні над головою; потім оберніться всім тілом на один бік, поєднавши лікті та коліна; знову поверніться на спину з розкриттям рук і ніг; оберніться так само на інший бік; поверніться в положення на спині та витягніть руки і ноги в одну пряму лінію з тулубом – таким чином ви опиняєтеся у початковому осьовому положенні. Вихід з Шавасани відбувається через подібний поворот на бік і перехід в положення сидячи. У практиках сновидіння теж важливо зберігати прямий тулуб і зібране положення всього тіла.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.