– Ми з Матір’ю Настоятелькою маємо власні засоби спілкування, – сказав Теґ. – Але й без цього вона не мусила мене попереджати. Достатньо її виклику. Мати Настоятелька у транспортнику Гільдії в такий час? Не може бути!
– Глухий кут, – буркнув чоловік.
– Можливо, – погодився Теґ. – Але ні Гільдія, ні Ікс не ризикнуть наразитися на повномасштабну атаку всіх сил Бене Ґессерит, очолюваних навченим мною воєначальником. Маю на увазі башара Бурзмалі. Ваша підтримка саме розпалася і зникла.
– Я нічого цього йому не казала, – втрутилася Тараза. – Ти щойно став свідком роботи ментата-башара, рівня якому навряд чи знайдеться у твоєму Всесвіті. Подумай про це, якщо обмірковуєш протистояння з Бурзмалі, чоловіком, вишколеним цим ментатом.
Пришелець перевів погляд з Тарази на Теґа і знову на Таразу.
– Ось вихід із нашого гіпотетичного глухого кута, – сказав Теґ. – Мати Настоятелька Тараза та її супровід вирушать звідси разом зі мною. Мусиш вирішувати негайно. Час пішов.
– Ти блефуєш. – У цих словах не було справжньої сили.
Теґ повернувся до Тарази обличчям і вклонився.
– Було великою честю служити тобі, Превелебна Мати Настоятелько. Прощавай.
– Можливо, смерть нас не розлучить, – відповіла Тараза.
Це було традиційне прощання Превелебної Матері з рівною їй Сестрою.
– Ідіть! – Чоловік із грубим обличчям підійшов до коридорного люка й відкрив його. Показалися два здивовані іксіанські охоронці. Хрипким голосом чоловік наказав: – Заберіть їх до ліхтера.
Теґ, досі розслаблений і спокійний, промовив:
– Клич свій супровід, Мати Настоятелько.
Чоловікові, що стояв біля люка, сказав:
– Ти надто цінуєш власну шкуру, аби бути добрим солдатом. Ніхто з моїх людей не зробив би такої помилки.
– На борту цього корабля є справжні Всечесні Матрони, – буркнув чоловік. – Я поклявся захищати їх.
Теґ скривився і обернувся до Тарази, що саме виводила гурток своїх людей з сусідньої кімнати. Там були дві Превелебні Матері та чотири аколітки. Теґ розпізнав одну з Превелебних Матерів: Дарві Одраде. Раніше він бачив її тільки здалеку, але овальне обличчя і гарні очі привертали увагу: викапана Люцілла.
– У нас є час, щоб представитися? – спитала Тараза.
– Звичайно, Мати Настоятелько.
Теґ схилив голову й потис руку кожній із жінок, коли Тараза їх називала.
Виходячи, Теґ обернувся до чоловіка в однострої.
– Завжди слід зберігати гарні манери, – сказав він. – Інакше ми були б менше ніж людьми.
Тільки коли вони опинилися в ліхтері, а Тараза сіла поруч із ним, біля свого супроводу, Теґ спитав:
– Як вони вас захопили?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
