Литмир - Электронная Библиотека
Содержание  
A
A

ЗАГИБЕЛЬ КОТЛЯРЕВЩИНИ, АБО Ж БЕЗКОНЕЧНА ПОДОРОЖ У БЕЗСМЕРТЯ

Пророкування Абрагама фон Ашенбаха
I
носаток надцять перехилено
то й замакітрилось на гамуз
а ті що з крилами і з вилами
губами бамкають bibamus[3]
тут навіть coitus не коїться
носаток надцять перехилено
і непорушність нижче пояса
мов гузна цвяхами присилено
мов шиї зігнуто і змилено
глитай щокате і пузате
носаток надцять перехилено
допоки будеш панувати
мов дух опухлої кунпанії
зітхаєш ревно і знесилено
ще по одній панове панії
носаток надцять перехилимо
о ганусівко чикилдихо
та прочі випиті напої
в ліси свічок сумирно тихо
відходять шльохи та герої
II
ставайте свічками почвари дідони сивілли свічада
паліть воячки непоборні салютами з люф
іде молодичка з косою кривою ставайте свічками
як буква і дух або блазенський бубон і буф
вогнями ставайте моргухи фіндюрки і цьохлі харцизні
джигунство й богунство як віхті гарячі в груді
вже сказано голосно й чисто любов ік отчизні
мов камінь у річку слова і круги по воді
світися як вістря зоря нерозтлінна й ребриста
над морем і полем де в мандрах обсмалений рід
заводить у тартар крючок баламут і юриста
хоча і йому не минути вогню сковорід
то хто ж буде завтра й позавтрім і потім і завше
іти по слов'янську латину в папірусну хлань
крізь морок і мор голоси як вузли зав'язавши
над попелом пасік парсун і пісень і повстань
косу замашну і петлю мотузяну і блискітку кулю
стрічайте герої бурлацтва святі бахурі
вертеп не зачиниться з нього показано дулю
отчизні і жизні і смерті і ясній зорі

– Ходімо розбудимо Мацапуру, – нарешті спромігся щось видушити із себе Хомський.

– А в якому він номері? – запитала Марта.

– Уявляєте, ми ще досі не бачилися з Мацапурою, – продовжував Хомський. – Він влаштував увесь цей бардак, а сам десь ховається...

– Він вигадав це дурнувате свято, а сам заліз під ковдру, з головою під ковдру, і пухне, – додав Немирич.

– Він викликав нас телеграмою, відірвавши від життя, порушив наш спокій, а сам наївся звечора ковбасок і дрихне, – погодився Мартофляк.

– Він заробляє на цьому гроші, а ми їдемо, як дешеві хлопчики, на його поклик, – обурився Гриць.

– Він на всьому заробляє гроші...

– Він талановитий хлопець, але велике гівно...

– Він повівся так, як і завше...

– Він ставить над нами свої досліди...

– Він ніколи мені не подобався...

– Він самим тільки виглядом викликає в мені блювотні спазми...

– Він досить примітивний, але йому багато дано від природи...

– Він погано скінчить...

– Його колись притягнуть до суду...

– І повісять за «ядениє человеческаго мяса»...

– Ходімо його розбудимо, – підсумував Хомський.

ПАВЛО МАЦАПУРА, ЗЛОЧИНЕЦЬ

наша змора нічна ти давиш на дух як магніт
що за черево бідне носило сей капосний плід
прогорів у злобі своїй ніби отруєний гніт
мацапура павло скверносій солодій содоміт
аж тепер йому страта мотузка амінь і гаплик
аж із вуст його темних повисне язик наче шлик
погойдаєшся чорною грушею павлику пане
кличмо з неба музик биймо в бубни
тим паче в тимпани
повилазить усе навіть очі якими нас пік
а із неба комета рогата фініта і шиш
заговорена кров двадцяти і семи чоловік
перемелені кості монети серця і гашиш
чорний квіте ночей магістре залізних тортур
збур ходячий ганьба сім'ї мацапур
людоїд рукоблуд єзуїт зорекрад
продавець вінків рушників дівчат
і зійшовши павло на хиткий на досмертний поміст
і говорить павло побачивши яма яка
ніжні ніжинці оскоромлені в піст
може був я лиш сумнів у Божих руках
а тепер полечу в нічний вавилон вавилон
і нікого з вас не болить не болить не скубе
що жив на світі такий павло
аби благими ви чули себе
та й поліз у петлю ніби там анаша
або херувимська музика ніжна
і хоч зашморг
вийшла на світло душа
і кружляла над площею міста ніжина

ПАСТУХ ПУСТАЙ, ПОЕТ, БАРОНСЬКИЙ СИН

а за морем першим гамерика з плюшу
а за морем другим гамерика з терну
щоб не так гостро цілили в душу
одягни їй дурня броню панцерну
а на дні гамерик золоті схрони
а ти й на різдво ходиш у дірявій куцій
реп'яхами латаний пастуший бароне
драпаєшся одвіку на стовп екзекуцій
кози повмирали пішли за обрій
пусткою пустаю віє від стада
коби впав із неба діамантик добрий
щоб не так люто судила громада
вернуться

3

Пити (латин. ) – (Примітка упорядника інтернетної публікації цієї збірки 2019 року).

14
{"b":"663144","o":1}