І коли зненацька
ти виникла б на мій голос – ніби на портреті,
загриміла б мені в серці музика вар'яцька
і мене б охопило пожадання третє:
на коліна гупнути, як бугай на страті,
і благати, мов пастир, що записує в секту:
«Ходім пити повітря. Тут повно кастратів.
Я люблю твої руки, очі, корсетку,
сукню з ліфом, сорочку, кавтан, запаску,
а також панчохи і черевики.
Я люблю твого тіла великодню паску,
твої лікті і фалди – і все навіки!»
Я схилявся б низько, шептав би п'янко,
цілував би слід кроку твого, Варваро,
край мережива твого, дурна міщанко,
посмітюхо з Ринку, глуха почваро!
ПІСНЬ ПРО ПАНА БАЗЯ
З рекламного відеокліпу матримоніальної фірми «Базилевс»
Всемогутній Базю, боже інформації!
Всі ми підлягаємо таємній реєстрації:
біле непороччя квітів конфірмації,
наші струси, пристрасті, стреси і прострації.
Всемогутній Пане! Мерехтиш зорею!
Віруємо в чудо ми матримонійне –
як здобути щастя, а не гонорею,
і гніздечко звити тепле й гармонійне.
Рефрен:
Молимось на Тебе,
мліємо від Тебе,
сльози осушаєш наші, мов атрамент!
(фізичні вади,
духовні потреби,
розмір черевиків, бюст і темперамент)...
Кожній собаці – рожеву кістку,
Комусь – на вічність, комусь – на годинку,
стрибучому карлику – баскетболістку,
худому брунетові – тлусту бльондинку.
Все про нас відомо й чітко занотовано,
списки й картотеки мудро застосовано.
І комусь поліпшено, а комусь попсовано,
і когось погублено, а когось врятовано.
Все для самотніх! Базьо гварантує
райські вольєри з кропу й сельдерею,
рани заслинить, хвости перебинтує –
Ось Він Понад Нами Мерехтить Зорею!
Рефрен:
Молимось на Тебе,
мліємо під себе,
сльози осушаєш наші, мов атрамент!
(духовні вади,
фізичні потреби,
вага без черевиків, обсяг, темпераменту) ...
Кожне подружжя – в рожеву клітку,
цвіте родинності квітка-химера,
доцентові-педику – неповнолітку,
студентові-медику – вдову мільйонера.
Вінець творіння – вихід на рандку!
Зітхання в гущавині після смерку –
люби квартирантку або лаборантку,
або бригадирку, або інженерку!
Даруєш кохання небесну манку,
і ми потрапляємо в цю приманку:
кастратові-тенору – німфоманку,
глухому сатирові – меломанку,
а неврастеніку типу маньячного –
робітницю заводу коньячного...
Пане Базю! Ти гориш,
ніби прищ,
Пане Базю! Мерехтиш?
Мерехти жі!
ЛЯМЕНТАЦІЯ, АБО Ж ПЛАЧ ПАТРІАРХА НА СВЯТЕ РІЗДВО Р. Б. 1992
Як відомий вам корифей карнавалів,
що спізнав міста від веж до підвалів,
я шанований вами бував повсюдно.
Але нині, в час дебілів, гевалів,
як один з відомих вам бабовалів,
прохриплю отут привселюдно:
Дорогі кияни і ви, львів'яни!
Я забув, коли напивався п'яним,
я забув, як смакує чарка!
Солов'їне горло чи олов'яне –
все одно слід мочити, оскільки я не
просто так отримав сан Патріарха!
Патріарх не може жити в неволі,
Патріарх повинен жити в Тіролі,
при дворі в короля Олелька.
Виконання в суспільстві моєї ролі
є тотожне вживанню до хліба солі –
проковтни, в кого ширша пелька!
Я багато не багну, а прошу чемно,
щоб мені не чутися під'яремно,
я для творчості мушу мати горівку.
Щоб амури не тріпалися даремно,
Патріархові мусить бути гаремно.
(До під'їзду прошу таксівку).
Патріарх не протягне і дня без свята.
Відчуваю: зараз (а сніг, як вата)
три царі, спотикаючись, вийдуть з гаю.
Голос ангела в небі чи спів кастрата?
Обніміте ж, брати, найменшого брата –
молю вас, благаю!
Бо мені здається, що, бляха муха,
стало пусто в оселях Святого Духа –
кажу це як нащадок герба Андрухів!
Патріарху тужно, а ви, псяюха,
заліпили воском серця і вуха –
переїду в країну духів!
Я не прошу їжі, а прошу тиші.
Уночі на кухні шкребуться миші.
Три царі бредуть, як примари піші,
І сидить зоря у душі, як в ніші.
І рядком єдиним, як бовдур, марю:
Добрий вечір Тобі, Пане Господарю!
... розумієте друзі кожен наш крок це прямування шляхом попіл імперій здатен усе замести але є ще одвічний вітер повітряний рух озонні потоки врятує нас тільки вітер тільки вода в річках зброя на світанку така гарна блискуча вона сяйлива кожен із нас має цю зброю при собі гостру як Слово Боже не забувайте також про золото сонця про мох на камінні про теплі дзеркала осені кохайте дівчат і народять вас самих розводьте бджіл і не топчіть мурашок повернеться до вас сторицею вирощуйте хліб як про те написано в книгах пасіть отари на схилах вирізьблюйте дерев'яних героїв купуйте птахів у клітках випускайте на волю рибу ловіть і любіть як і будь-який інший символ слухайте власну кров бо кров це держава шануйте кожну травинку адже трава це нація це надія моліться лишень тоді як побачите мушлю чи птаха чи рану дійшовши наприкінці літа до себе самих зрозумійте що шлях безконечний а Бог є любов або нафта або все інше...
